Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 5009/1641/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П.розглянувши касаційну скаргуТОВ "Техно-Лайф" в особі ліквідатора Сухової Ніни Володимирівнина постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2013 рокуу справі господарського суду № 5009/1641/12 Запорізької областіза заявою ТОВ "Мастеркомфорт"до ТОВ "Техно-Лайф"про визнання банкрутомліквідаторСухова Н.В.у судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Техно-Лайф": ТОВ "Мастеркомфорт":ліквідатор Сухова Н.В., не з'явилися.

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2012 року порушено провадження у справі №5009/1641/12 про банкрутство ТОВ "Техно-Лайф" (далі - боржника) за заявою ТОВ "Мастеркомфорт" (далі - ініціюючого кредитора) за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі -Закону), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 1).

Постановою господарського суду Запорізької області від 14.05.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Клименка О.Ю., якого зобов'язано вжити заходів щодо виявлення кредиторів банкрута та здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до Закону (в зазначеній редакції) (том 1, а.с. 36, 36-зворот).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.07.2012 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, банкрута ліквідовано, провадження у справі припинено, вимоги, не задоволені за недостатністю майна боржника, ухвалено вважити погашеними (том 1, а.с. 126, 126 - зворот).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2012 року ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.07.2012 року у даній справі скасовано, справу направлено для розгляду до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури (том 1, а.с. 160 - 162).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.01.2013 року усунено арбітражного керуючого Клименка О.Ю. від виконання обов'язків ліквідатора боржника, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Сухову Н.В., зобов'язано арбітражного керуючого Клименка О.Ю. передати, а ліквідатора боржника Сухову Н.В. прийняти бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності у десятиденний строк, продовжено строк ліквідаційної процедури до 09.04.2013 року (том 2, а.с. 17 - 18).

15.10.2013 року, як вбачається з відтиску штампа вхідної кореспонденції господарського суду Запорізької області, ліквідатором боржника Суховою Н.В. подано до господарського суду на затвердження звіт ліквідатора з додатками, в тому числі й ліквідаційний баланс банкрута станом на 15.10.2013 року (вх. №09-06/20250) (том 3, а.с. 22 - 35).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.11.2013 року (суддя Черкаський В.І.) ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора затверджено, ТОВ "Техно-Лайф" ліквідовано, зобов'язано ліквідатора у строк до 04.12.2013 року надати суду докази передачі до архівної установи фінансово-господарських документів банкрута відповідно до статті 34 Закону (в зазначеній редакції), провадження у справі припинено (том 3, а.с. 41 - 43). Судове рішення мотивоване встановленням обставин повноти здійснених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури та надання суду документів, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури, у тому числі ліквідаційного балансу, з якого вбачається відсутність у підприємства-банкрута майна для здійснення господарської діяльності.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, як контролюючий орган, в якому боржник перебуває на податковому обліку, звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 04.11.2013 року, провадження у справі припинити, мотивуючи відсутністю спеціальних підстав для порушення даної справи про банкрутство за статтею 52 Закону (в зазначеній редакції), а також зазначаючи про те, що оскаржувана ухвала про завершення ліквідаційної процедури унеможливлює проведення податковою інспекцією податкової перевірки боржника, як платника податків, згідно приписів податкового законодавства України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - М'ясищева А.М., суддів: Будко Н.В., Москальової І.В.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.11.2013 року у даній справі скасовано, провадження у справі припинено (том 3, а.с. 63 - 65). Апеляційний суд дійшов висновку про те, що на момент порушення провадження у справі про банкрутство ініціюючим кредитором не було доведено належними та допустимими доказами відсутності боржника за місцезнаходженням, що зазначалася ініціюючим кредитором як спеціальна підстава для порушення справи про банкрутство за статтею 52 Закону (в зазначеній редакції).

Не погоджуючись з винесеною постановою, боржник в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сухової Н.В. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 23.12.2013 року, а ухвалу суду першої інстанції від 04.11.2013 року залишити без змін, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 210 Господарського кодексу України, статті 82 Податкового кодексу України, статей 1, 7, 25, 26, 32, 52 Закону (в зазначеній редакції), статті 111 Закону України "Про податкову службу в Україні", статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", статей 41, 34, 36, 95, 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). На думку скаржника, доказом відсутності боржника за місцезнаходженням є постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав відсутності боржника за адресою місцезнаходження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 23.12.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Сухову Н.В., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 5 Закону (в зазначеній редакції) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 52 Закону (в зазначеній редакції), у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Отже, законодавець передбачив наявність альтернативних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону (в зазначеній редакції), що не вимагає від ініціюючого кредитора доведення сукупності зазначених підстав. При цьому, вимоги ініціюючого кредитора повинні бути безспірними (підтвердженими виконавчими документами), однак розмір таких вимог не визначається відповідно до приписів статті 6 Закону (в тій же редакції). Зазначена правова позиція роз'яснена пунктом 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою. Законом також визначається порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Відтак, доказами, що можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону (в зазначеній редакції), справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Абзацом 8 статті 1 Закону (в зазначеній редакції) передбачено, що безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство, перелік яких міститься в частині 8 статті 7 Закону (в зазначеній редакції), в якому, зокрема, зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

Відтак, вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими чи розрахунковими, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. З такими висновками погодився Верховний Суд України у постанові №06/337 від 17.10.2006 у справі №3/157.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, ініціюючий кредитор, звертаючись до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 52 Закону (в зазначеній редакції), зазначав як спеціальну підставу для порушення відсутність боржника за адресою місцезнаходження, на підтвердження чого надав суду постанову Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ від 24.04.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з відсутністю боржника за адресою, вказаною у заяві стягувача та відповіді Головного управління статистики у Запорізькій області, а також акт державного виконавця від 24.04.2012 року (том 1, а.с. 9 - 11).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №714622 станом на 09.04.2012 року підтверджується, що боржник знаходиться за адресою місцезнаходження: 69002, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, буд. 40, офіс 50 (том 1, а.с. 15, 15-зворот).

Також апеляційним судом встановлено, що згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №275081 - 275082 станом на 14.10.2013 року підприємство-боржник знаходиться за адресою місцезнаходження та перебуває в стані припинення підприємницької діяльності (том 3, а.с. 33 - 34).

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку про недоведення ініціюючим кредитором належними та допустимими доказами у справі обставин відсутності боржника за адресою місцезнаходження, як спеціальної підстави для порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника, зазначеної ініціюючим кредитором у поданій ним заяві про порушення справи про банкрутство. Також апеляційний суд дійшов висновку про непідтвердження об'єктивними доказами у справі факту неподання боржником податкової звітності протягом року, а також відсутності підприємницької діяльності боржника, як інших спеціальних підстав для порушення справи про банкрутство за статтею 52 Закону (в зазначеній редакції).

Пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року роз'яснено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Отже, керуючись зазначеними нормами права та роз'ясненнями судової практики, встановивши неналежність доказів відсутності боржника за адресою його місцезнаходження, що зазначалася ініціюючим кредитором як спеціальна підстава для порушення справи про банкрутство за статтею 52 Закону (в зазначеній редакції), та відсутність доказів на обгрунтування інших спеціальних підстав для порушення справи про банкрутство, апеляційний суд дійшов висновку про припинення згідно пункту 11 частини 1 статті 80 ГПК України провадження у даній справі про банкрутство, як такого, що порушене безпідставно.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким рішенням апеляційного суду та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті.

Доводи скаржника про неналежну оцінку апеляційним судом спірних доказів відсутності боржника за адресою місцезнаходження, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими з огляду на зазначені вище норми Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), приписи Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", роз'яснення практики Верховним Судом України та такими, що спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції касаційного суду згідно зі статтею 1117 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, згідно приписів статей 1115, 1117 ГПК України, вважає постанову апеляційного суду від 23.12.2013 року прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ТОВ "Техно-Лайф" в особі ліквідатора Сухової Ніни Володимирівни залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року у справі №5009/1641/12 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко